Час неможливо зупинити. Проте він не зітре з нашої пам'яті імена Героїв нашого часу - земляків, які віддали життя у війні за Україну.
Війна - цинічна, кривава, страшна… Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками та навчитися жити «БЕЗ» - практично неможливо...
Сьогодні, минає перша річниця загибелі відважного сина України, нашого земляка, жителя села Синява, кулеметника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти в/ч А 4895, старшого солдата - МЕЛЬНИКА МАКСИМА ІВАНОВИЧА.
Життя оборонця обірвалося на одному з найнебезпечніших напрямків фронту Донецької області, де точаться важкі бої, де не вщухають ворожі обстріли, де земля просякнута кров’ю цвіту української нації.
Відтоді минув безкінечно довгий рік, коли Рокитнянщина втратила свого Новітнього Героя. Річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті. Річниця без усміхненого, життєрадісного, світлого й доброго Максима Мельника…
Квіти, покладені до останнього місця спочинку захисника - це символічне вираження пекучого, невимовного болю, нашої туги за втраченим життям нашого земляка. Хвилиною мовчання та молитвою дякуємо Новітньому Герою за найбільшу жертву, свідомо віддану своїй державі.
Низький уклін та вічна пам’ять Герою, який до останнього подиху захищав право кожного громадянина нашої держави жити у вільній Україні!
НАВІКИ ГЕРОЙ! НАВІКИ В СТРОЮ!
