РОКИТНЯНСЬКА СЕЛИЩНА РАДА
Київська область
gov.ua місцеве самоврядування України
  Пошук

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Рокитнянська територіальна громада налічує 1 селище міського типу та 22 села. Загальна кількість населення станом на 01.01.2021 – 31776 осіб. 

Площа громади складає 661,5 кв. км, (2,3 % від території області), 41,62 тис.га. – рілля, 14,13 тис.га. – ліси. 

Громада розташована в південній частині Київської області. По її території протікають річка Рось та її притоки Гороховатка і Рокита (басейн Дніпра). Найбільша річка Рось довжиною 44 км.

Межує з Білоцерківською міською, Кагарлицькою міською, Узинською сільською, Маловільшанською сільською, Таращанською сільською громадами Київської області.

Відстань від смт Рокитне до м. Києва залізницею - 131 км; автошляхом - 120 км.

Перші людські поселення Рокитнянщини археологи датують VІ – ІІІ тис. до нашої ери. 

В епоху Київської Русі по р. Рось проходили південні кордони держави. 

Топонім „Рокитне” вперше зустрічається в актових документах ХV ст. На той час внаслідок частих набігів татар містечко занепало, жителі і власники покинули його. А вже у другій пол. ХVІ ст. Рокитне – місце проживання українського козацтва. У 80–х роках воно було визнане польською короною як маєток одного з ватажків реєстровиків К. Косинського. Особистий конфлікт за права на Рокитне між К. Косинським і білоцерківським старостою Я. Острозьким переріс у справжню війну, яку частіше називають першим козацько-селянським антипольським повстанням 1590-1593 роках. У 1648-1712 роках Рокитне було сотенним містечком Білоцерківського полку з населенням 1700 чоловік і гарнізоном із 171 козака.

У 1686 році Рокитне за так званим Вічним миром відійшло до Польщі. Після другого поділу Польщі (1793) Рокитнянщина увійшла до складу Російської імперії та була віднесена до Васильківського повіту Київської губернії. На цей час населення Рокитного становило 5 тис. чоловік.

50-ті – середина 60 – років ХІХ ст. характерні численними селянськими бунтами. 

Після 1861 року звичне життя Рокитного поступово змінюється. Визначними постатями цього часу серед уродженців Рокитнянщини є: професор богослов’я П.А. Троцький (1835 – 1900), композитор М.А.Мільнер (1886-1953); актор Польського театру у Києві Йосип Весенін (справжнє прізвище – Іжикевич) (1896-1937).

Колишні кріпаки все більше втягувалися в товарно-грошові відносини. Прискорився розвиток промислового виробництва. На поч. ХХ ст. у містечку було понад 20 дрібних підприємств, 10 кузень та понад 100 крамниць. Згідно 1-го загального перепису населення Російської імперії 1897 року у Рокитному нараховувалось 864 двори з населенням 5625 чоловік. Влітку 1920 року на території району встановлюється радянська влада, перші кроки якої викликали масові невдоволення серед селян. 

Колишній район створений постановою Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету 07 березня 1923 року. У 1929-1930 роках пройшла суцільна колективізація. Наслідком державної аграрної політики став голод 1932-1933 років. Рокитнянський район – серед території, що найбільше від нього постраждали. Станом на 01.01.1936 року населення району становило 58288 чоловік, функціонувало 39 колгоспів, 2 МТС, 9 промислових підприємств. 

З кінця липня 1941 року по 25.01.1944 року район окуповується німецько-фашистськими військами. На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 3624 жителі району, 2172 пропали безвісти, 622 нагороджені бойовими орденами і медалями, 6 – удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Повоєнна відбудова відбувалась повільними темпами. В 1950-1960-х роках пройшли процеси укрупнення сільськогосподарських підприємств, відкривається ряд нових промислових об’єктів. В період 70 – 80-х років були побудовані 2 школи, ПТУ, 3 дитячих садки, поліклініка, банк. 

Серед відомих людей району цього часу - Маркевич Олександр Прокопович  (1894 – 1978) – зоолог, академік АН УРСР з 1957 року, заслужений діяч наук УРСР з 1965 року. Автор понад 300 праць з питань зоології, паразитології тварин, історії і методології біології. Засновник української школи паразитологів. Був професором Каїрського університету, учасником міжнародних наукових форумів. Бурлака Федір Миколайович (1902-1972) - автор історичних повістей і романів про героїчне минуле українського народу і боротьбу трудящих за радянську владу: „Кар’єра агронома Кучерявого” (1933), „Битва на Кодимі” (1945), Остап Вересай (1959), „Накануне” (1964). У книзі „Потоплені пороги” (1966) згадує про виступ жителів села Довгалівське проти панів Браницьких. Також серед відомих уродженців Рокитнянщини слід відзначити: Г.К.Михненко (народився в селі Насташка 1910 року) - український педагог, Герой Соціалістичної Праці; родом із Ромашок Ф.П.Чередніченко (1901-1942), професор Київського політехнічного інституту, брав участь у проведенні наукових досліджень в оборонній галузі, розстріляний фашистами; у селі Ольшаниця народилися письменник, кандидат юридичних наук І.М.Логвиненко (1922) та новатор сільськогосподарського виробництва, Герой Соціалістичної Праці М.В.Кривенко (1936-1983); Героїв Радянського Союзу М.Г.Бондаренка, В.І.Козловського, Б.М.Котляревського, М.В.Прасолова, Г.С. Хоменка, О.О.Шевченка. 

Із здобуттям незалежності у 90-х роках, розвиток Рокитнянщини, як і всієї України, визначається перехідним періодом і оновленням у всіх сферах суспільного життя. Відбувається реформування аграрного сектору економіки, переробної промисловості, сфери послуг, освітньої та медичної галузей, соціально-культурної сфери. 

Сучасна Рокитнянщина є одним з важливих регіонів Київської області,  що впевнено утримує провідні позиції з виробництва зерна протягом багатьох років. 

Сільськогосподарська галузь нараховує 57 підприємств, які займаються сільськогосподарським виробництвом, із них: 20 - господарські товариства, 27 - фермерських господарств, 10 приватних підприємств.

Функціонують у районі і 9 підприємств добувної, харчової та з переробки сільськогосподарської продукції.

З 2012 року функціонує дитячий будинок сімейного типу родини Багатих, де виховується 4 статусних дітей та 1 особа з числа дітей-сиріт. У 2010 році створено прийомну сім'ю родини Куделів, у 2013 році – прийомну сім'ю родини Петренко-Хочих, у 2014 році - прийомну сім'ю родину Михальченків.

Понад 30 років Рокитнянщина користується природним газом та одна з небагатьох на Київщині, де жителі усіх населених пунктів користуються природним газом.

На території громади існує п’ять релігійних культових споруд, пам’ятників архітектури державного значення - Свято-Троїцька церква у с. Бушево, Свято-Михайлівська в с. Острів, Миколаївська в с. Синява, Йосифа Обручника в с. Житні Гори та Свято-Покровська церква у с. Ромашки.

У вересні 2008 року у смт Рокитне закладено капсулу під будівництво спортивної школи сучасного зразка. 

Протягом 2014 року введено в експлуатацію елеватор для зберігання зернових культур загальною місткістю 37 тис. тон в смт Рокитне (ТОВ „Елеватор „Успіх Рокитне”).

У вересні 2015 року в селищі введено в експлуатацію комплекс з переробки бурякового жому та кукрудзяно-трав’яного силосу в біогаз з наступною переробкою в електроенергію.

21 вересня 2018 року смт Рокитне відзначав 500-у річницю свого утворення.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX „Про утворення та ліквідацію районів” ліквідовано Рокитнянський район та утворено Рокитнянську територіальну громаду, яка входить до складу території  Білоцерківського району (з адміністративним центром у місті Біла Церква).

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Онлайн-опитування:

Увага! З метою уникнення фальсифікацій Ви маєте підтвердити свій голос через E-Mail
Скасувати

Результати опитування

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь