Дотримання прав на сорти рослин
У сучасному світі сільське господарство стає все більш залежним від інновацій та нових технологій. Одним із ключових аспектів розвитку цієї галузі є охорона прав на сорти рослин, яка сприяє створенню та впровадженню нових, високопродуктивних сортів. Ця тема набуває особливого значення в Україні, де аграрний сектор є основою економіки.
Охорона прав на сорти рослин стимулює селекціонерів до створення нових сортів, які мають покращені характеристики, такі як підвищена врожайність, стійкість до хвороб та шкідників, адаптація до кліматичних змін. Завдяки цьому сільгосптоваровиробники отримують доступ до більш ефективних сортів, що сприяє підвищенню продуктивності сільського господарства та забезпеченню продовольчої безпеки.
В Україні охорона прав на сорти рослин регулюється Законом «Про охорону прав на сорти рослин» (далі – Закон), який в свою чергу врегульовує майнові і особисті немайнові відносини, що виникають у зв’язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України та складається із Цивільного кодексу України, вищевказаного Закону, міжнародних договорів у сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» фізичні особи – підприємці та юридичні особи мають право на виробництво насіння та/або садивного матеріалу, за умови додержання майнових прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Тобто, за законодавством жодна юридична чи фізична особа не має права без ліцензійної угоди власника об’єкта інтелектуальної власності (власника патенту на використання сорту) чи наявності патенту на сорт рослин, виробляти для отримання прибутку насіння певного сорту.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин та майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин. Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин засвічуються охоронним документом — свідоцтвом про авторство на сорт рослин. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин засвідчуються охоронним документом — патентом на сорт рослин та вносяться до Державного реєстру патентів на сорти рослин.
Згідно ст. 39 майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії:
а) виробництво або відтворення (з метою розмноження);
б) доведення до кондиції з метою розмноження;
в) пропонування до продажу;
г) продаж або інший комерційний обіг;
д) вивезення за межі митної території України;
е) ввезення на митну територію України;
є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах “а” – “е” цієї частини.
Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями. Згідно ст. 40 Закону володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Відповідно до ст. 53 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу згідно Закону, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Вимагати поновлення порушених прав володільця патенту може також особа, яка має право на використання сорту за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором. Особа, яка порушила права на сорт, зобов’язана на вимогу особи, якій належать ці права, припинити порушення права і відшкодувати завдані збитки.
Особа, права якої на сорт порушені, може звернутися до суду за захистом своїх прав.
Спори з будь-яких питань щодо відносин, що регулюються цим Законом, можуть вирішуватися в судовому порядку. Суди відповідно до їх компетенції розглядають спори щодо:
а) виникнення права на сорт і його державної реєстрації;
б) сортів, створених у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця;
в) авторства на сорт;
г) винагороди авторам;
ґ) укладання та виконання ліцензійних договорів;
д) визначення володільця патенту;
е) скасування права на сорт;
є) дострокового припинення прав;
ж) порушення права на сорт;
з) визнання сорту придатним для поширення в Україні;
и) назви сорту.
Звертаємо увагу, що дані рекомендації не є нормативно – правовими актами, а мають лише інформаційний характер.
Головний спеціаліст відділу контролю
в сфері насінництва та розсадництва, та якості зерна
Управління контролю у сфері насінництва та розсадництва,
карантину та захисту рослин
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Р. КУЗНЯК
