Щодо трьох статтей законодавства України «Про охорону прав на сорти рослин
Законодавство України про права на сорти рослин базується на Конституції України та складається із Цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» (далі – Закон), міжнародних договорів у сфері охорони прав на сорти рослин, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
Відповідно до статті 39 Закону майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин є право володільця патенту на використання сорту та виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту іншими особами.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт встановлено статтею 41 Закону.
Чинність майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин обмежується строком, установленим Законом, та підтримується, за умови сплати збору за її підтримання.
Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин починається з наступного дня після дати державної реєстрації права та закінчується в останній день:
а) тридцятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації таких прав, - для сортів деревних та чагарникових культур і винограду;
б) двадцять п’ятого календарного року, що відліковується з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації таких прав, - для всіх інших сортів.
Після завершення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або їх дострокового припинення відповідно до частини другої статті 50 Закону, а також у разі відмови від таких прав відповідно до статті 51 Закону відповідний сорт стає сортом суспільного надбання і його може вільно використовувати будь-яка особа з урахуванням положень статті 19-1 цього Закону. Сорт є сортом суспільного надбання, якщо строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на нього закінчився.
У порядку, визначеному Міністерством аграрної політики та продовольства, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин може бути подовжений, але не більше ніж на п’ять років.
Про вичерпання майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин йдеться у статті 45 Закону.
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії щодо будь-якого матеріалу його сорту або сорту, на який поширюються положення частини третьої статті 39 Закону, і одержаного безпосередньо з них продукту в разі їх збуту на території України володільцем патенту чи за його згодою, якщо такі дії:
а) не спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту;
б) не пов’язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту зібраного матеріалу, призначеного виключно для споживання.
Щодо обмеження майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин.
Згідно із статтею 47 Закону майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, передбачені положеннями частини другої статті 39 Закону, якщо вони здійснені:
а) як приватні та з некомерційними цілями;
б) в експериментальних цілях;
в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється, крім випадків, передбачених положеннями частин третьої та четвертої статті 39 Закону.
Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, що не вважається порушенням майнових прав володільця патенту та власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві шляхом вирощування сорту, що охороняється, чи сорту, на який поширюється дія частини третьої статті 39 цього Закону, за умови належності сорту до одного з таких ботанічних родів і видів:
- Боби (Vicia faba L. var. minor; var. major Harz);
- Горох посівний (Pisum sativum L.);
- Горошок посівний (вика) (Vicia sativa L.);
- Жито посівне (Secale cereale L.);
- Картопля (Solanum tuberosum L.);
- Конюшина олександрійська (Trifolium alexandrinum L.);
- Конюшина перевернута (персидська) (Trifolium resupinatum L.);
- Люпин жовтий (Lupinus luteus L.);
- Люцерна посівна (Medicago sativa L.);
- Льон низький (олійний) (Linum humile Mill.), включаючи льон звичайний (довгунець) (Linum usitatissimum L.);
- Нут звичайний (Cicer arietinum L.);
- Овес посівний (Avena sativa L.);
- Очеретянка канарська (Phalaris canariensis L.);
- Пажитниця багатоквіткова (райграс) (Lolium multiflorum Lam.);
- Пшениця м’яка (Triticum aestivum L. еmend. Fiori et Paol.);
- Пшениця спельта (Triticum spelta L.);
- Пшениця тверда (Triticum turgidum L. subsp. durum (Desf.) Husn.);
- Ріпак (Brassica napus L. oleifera);
- Редька (Raphanus sativus L.);
- Рис посівний (Oriza sativa L.);
- Тритикале (Triticosecale);
- Ячмінь звичайний (Hordeum vulgare L.).
Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених у частині другій цієї статті ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України за такими принципами:
а) розміри земельної ділянки не обмежуються;
б) зібраний матеріал може доводитись до посівних кондицій з метою розмноження власником господарства або через надання послуг;
в) власник малого господарства не сплачує винагороду володільцю патенту (під власником малого господарства тут слід розуміти власника господарства, що вирощує зібраний матеріал на площі, яка не перевищує площу, необхідну для виробництва 92 тонн зернових);
г) інші власники господарств, що використовують сорт, зобов’язані сплачувати володільцю патенту за взаємним договором винагороду, яка повинна бути нижчою від тієї, що сплачується згідно з ліцензійною угодою за розмноження того ж сорту в тому ж регіоні.
Звертаємо Вашу увагу, що дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, а має лише інформаційний характер.
Головний спеціал відділу контролю
в сфері насінництва та розсадництва, та якості зерна
Управління контролю у сфері насінництва та розсадництва,
карантину та захисту рослин
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Р. КУЗНЯК
