ДОВІДНИК БЕЗБАР’ЄРНОСТІ: СТВОРЕННЯ БЕЗБАР’ЄРНОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ ДІТЕЙ
1 червня – Міжнародний день захисту дітей. Відповідно до Декларації прав дитини всі діти мають рівні права у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого.
Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти.
Ці сходинки, бордюри та високі пороги – бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування дітям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними.
Крім фізичних, просторових бар’єрів існують ще бар’єри економічні та освітні, коли дитини немає можливостей отримати доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється або живе у віддаленому населеному пункті.
Є бар’єри у ставленні до дитини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із колективу і не має можливості реалізувати свої бажання, амбіції та права.
Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі дітей, а й усьому суспільству. Ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. А втрачений потенціал – це втрачені можливості для всіх нас.
Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожна дитина відчуває, що до неї ставляться з повагою, попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що в неї є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.
Про усунення бар’єрів для дітей на всіх рівнях читайте в Довіднику безбар’єрності, створеному за ініціативою першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, які виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
