Відбулася зустріч із очевидцями аварії на Чорнобильській АЕС
Цьогоріч Україна і вся Європа переживає 37-і роковини найбільшої техногенної катастрофи в історії людства – аварії на Чорнобильській АЕС, яка відбулася 26 квітня 1986 року.
Внаслідок викиду у навколишнє природне середовище понад п’ятдесяти мільйонів кюрі радіоактивності, майже третина території України, загальною площею у 200 тисяч квадратних кілометрів була забруднена радіоактивними елементами. З обороту було вилучено 52 тисячі квадратних кілометрів земель сільськогосподарського призначення. Найбільшого ураження в цей період зазнали і відчули на собі – працівники ЧАЕС і перші ліквідатори наслідків аварії. У гасінні пожежі, рятувальних роботах, прибиранні, зведенні захисного укриття було задіяно, за офіційними даними, понад чверть мільйона осіб. В перші роки після аварії померли понад 500 тисяч людей з діагнозом гострої променевої хвороби та інших супутніх хвороб, викликаних радіаційним опромінюванням.
За міжнародною шкалою ядерних подій (INES), прийнятою у 1988 році, аварія на ЧАЕС стала однією з великомасштабних промислових катастроф техногенного походження світового значення і тому досі залишається найбільшою за всю історію розвитку ядерної енергетики.
20 квітня в приміщенні комунального закладу Рокитнянської селищної ради «Публічна бібліотека» відбулася зустріч із очевидцями тієї жахливої Чорнобильської катастрофи.
На цю зустріч завітали Андрій Миколайович Киричок, ліквідатор ядерної аварії, та Наталія Михайлівна Ненюк, поетеса Рокитнянщини та колишня радіотелефоністка воєнизованої пожежної частини № 2 міста Прип’ять.
Гості з жалем і болем на серці поділилися спогадами про жахливу трагедію людства. Андрій Миколайович розповів про те, як він зі своїми відповідальними колегами рятували життя людей, що жили тоді в опроміненій зоні вибуху. Наталія Михайлівна розповіла про сон-передбачення перед трагедією, про свою колишню роботу та про свою родину, яка проживала в селищі Лелів Чорнобильського району.
Ділилися сумними болючими спогадами та роздумами, співставляли колишню Чорнобильську трагедію та сьогоденну воєнну в країні. Потім послухали власну пісню Наталії Ненюк «Черешня» про її покійного батька.
Такі зустрічі вкрай потрібні і ліквідаторам аварії і нам, поколінням, аби ми не забували про те страшне лихо, що спіткало людство, і аби те смертельне жахіття більше ніколи не повторилося!
Схиляємо голови перед героями-ліквідаторами! Завдяки вам вдалося локалізувати аварію та врятувати сотні тисяч людських життів!
Алла Нечепоренко
