Особливості зберігання зерна в зимовий період
Основним завданням збереження зерна у зерносховищах в зимовий період є забезпечення надійних умов для зберігання зерна з недопущенням втрати його якості.
Зерно – це живий організм, в якому відбуваються фізіологічні процеси і як будь-який живий організм воно дихає. Дихання зернової маси – це процес, який має важливе значення при зберіганні зерна. Цей процес неминучий, але бажано його звести до мінімуму. Найважливішими факторами, які визначають інтенсивність дихання зерна, є вологість і температура, а тому важливо суворо дотримуватися співвідношення температури і оптимальної вологості для збереження якості зерна та регулярно здійснювати перевірку цих показників.
Зберігання зерна взимку вимагає проведення постійного нагляду за його станом і проведення заходів для дотримання певних температурно-вологісних умов, а саме:
-провітрювання або аерація зерна механічними способами;
-вентилювання, при якому зерно продувається свіжим повітрям;
-охолодження, при якому зерно продувається охолодженим повітрям.
Охолодження є основним технологічним заходом захисту зернової маси від псування, адже при цьому пригнічується життєдіяльність мікроорганізмів, різко гальмується інтенсивність усіх біологічних процесів у зерні, що сприяє загибелі великої кількості шкідливих комах. Зберігання зерна в охолодженому стані ґрунтується на принципі термоанабіозу – консервування за низької температури. Зниження температури на кожні 5°С приблизно вдвічі збільшує тривалість стійкого зберігання зерна, однак надійне консервування забезпечується лише за достатньо ефективного охолодження.
За час охолодження зерна сухим прохолодним повітрям відбувається обмін тепла та вологи, що створює додатковий ефект просушування, а надлишкова волога виходить зі зерносховища. Залежно від культури та початкової вологості зернової маси, завдяки примусовому охолодженню вдається досягти зменшення вологості на 0,5 – 1,5%.
Для охолодження зерна використовують природне атмосферне повітря, досягаючи при цьому повного консервування маси на весь період зберігання.
При пасивному охолодженні зернову масу не перемішують і не нагнітають у неї повітря, а провітрюють зерносховища та обладнують у них припливно-витяжну вентиляцію. Відкриваючи вночі вікна і двері складів знижують температуру повітря в складі, а отже, в зерновій масі. Не зважаючи на те, що спосіб пасивного охолодження має певні недоліки, без нього не обійтися, зокрема, за наявності великих мас зерна.
До активних способів охолодження належать:
-пропускання зернових мас через зерноочисні машини, конвеєри і норії;
-застосування стаціонарних або пересувних установках для активного вентилювання.
Чим більшою буде різниця між температурами навколишнього повітря і зернової маси - тим вищою буде ефективність від активного охолодження зерна.
Значно більший ефект з відносно невеликими затратами праці дає переміщення зернових мас на послідовно встановлених конвеєрах або через зерноочисні машини.
Однак, вважається, що основним способом охолодження зернових мас є все ж таки активне вентилювання атмосферним повітрям. Для охолодження зерна використовують не тільки атмосферне, а й штучно охолоджене повітря за допомогою холодильних установок.
Результатом активного вентилювання повинно бути зниження температури і вологості зернової маси. Ефективність вентилювання залежить від подачі повітря і тривалості вентилювання, тому, що через недостатню подачу повітря часто спостерігається розшарування зерна у насипі по вологості з пересушування нижніх шарів і зволоженням верхніх.Результатом охолодження зернової маси повинна бути температура насипу не більше +10оС.
Зернові маси розрізняють за ступенем охолодження насипу.
Так, температура в усіх шарах насипу:
- від 0 до +10оС — перший ступінь охолодження;
-нижче 0оС — другий ступінь.
Надмірне охолодження зернових мас не бажане, оскільки внаслідок переохолодження до -20оС і більше створюватимуться умови для надто великого перепаду температури під час весняного періоду, що може призвести до самозігрівання у верхньому шарі насипу.
Зберігання зерна без організації достатнього спостереження з боку лабораторії зернового складу призводить до розвитку небажаних процесів у зерновій масі. Виробнича технологічна лабораторія під час охолодження зерна повинна систематично:
-спостерігати за температурою та відносною вологістю навколишнього повітря;
-контролювати стан і якість зернових, олійних та бобових культур, що
зберігаються, у визначені терміни за ознаками:
а)температура зернової маси;
б) вологість зерна;
в) зараженість шкідниками зерна;
г) запах;
д) колір;
е) інші показники якості, що нормуються держаними стандартами;
-визначати вологість і температуру зерна на початку та після активного вентилювання;
-визначати можливість і термін вентилювання зерна;
-установлювати зараженість зернових культур шкідниками зерна до та після вентилювання;
-перевіряти ведення журналу обліку роботи установок активного вентилювання ;
-результати перевірки стану та якості зерна записувати у лабораторні журнали і в штабельні ярлики;
- доповідати керівництву зернового складу про порушення правил охолодження і вцілому зберігання зерна.
Підсумовуючи вищевикладене, слід відмітити, що охолодження зерна – важливий крок для його ефективного зберігання у зимовий період.
Звертаємо Вашу увагу, що дане роз’яснення не є нормативно-правовим актом, а має лише інформаційний характер.
Державний інспектор відділу контролю
в сфері насінництва та розсадництва та якості зерна
Управління фітосанітарної безпеки
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Роман КУЗНЯК
