ВІДКРИТО МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ ЗАГИБЛОМУ ГЕРОЮ – РУСИНСЬКОМУ ВАДИМУ ВАДИМОВИЧУ
18 листопада 2022 року в селі Телешівка відбулася пам’ятна подія – відкриття меморіальної дошки нашому загиблому воїну-земляку Русинському Вадиму Вадимовичу (11.11.1995 – 04.06.2022).
Місцева громада Телешівки, військовослужбовці, бойові побратими та керманичі місцевої селищної влади зібралися на подвір’ї Телешівського закладу освіти, щоб вшанувати пам'ять Русинського Вадима Вадимовича - нашого земляка, героя, захисника України, який віддав своє життя за незалежність, свободу, за кожного з нас.
Церемонія відкриття меморіалу пам’яті Вадиму Русинському розпочалася під звуки Державного Гімну України.
Згодом ведуча розповіла яким мужнім воїном та патріотом був Вадим:
«Русинський Вадим Вадимович народився 11 листопада 1995 року в селі Телешівка тоді ще Рокитнянського району Київської області. У 2012 році він закінчив Телешівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів–дитячий садок.
З 2014 по 2018 рік служив у Державній прикордонній службі України, був сержантом 10-го мобільного прикордонного загону «Дозір».
На початку повномасштабного вторгнення російських окупантів Вадим перебував за кордоном. Та вже скоро він повернуся на Україну і відразу став на її захист. Одним із перших виконував завдання з деокупації Київщини, потім воював у Харківській та Донецькій областях. Та вже в боях за Святогірськ Донецької області Вадим Русинський загинув 4 червня 2022 року. Похований був у місті Житомир.
Вадим був надзвичайно добрим, щирим, справжнім українцем, воїном, героєм. На превеликий жаль ми втратили ще одного нашого земляка!»
Після стислої біографічної промови до слова були запрошені: заступник Рокитнянського селищного голови Олександр Конопчук, директорка Телешівського закладу освіти Оксана Бублик та командир роти охорони учасників бойових дій, капітан Олексій Кобзар. Вони з болем у серці промовляли слова жалю і скорботи за загиблим героєм, проте без сумніву і з вірою у якнайшвидшу перемогу. Вони відмітили, що людина насправді помирає лише тоді, коли її перестають пам’ятати, та закликали нести в серці пам’ять про усіх наших загиблих воїнів-захисників.
Почесне право відкрити меморіал пам’яті захиснику України, Русинському Вадиму Вадимовичу, було надано його дядькам-побратимам - Олександру Гоцу та Валерію Гоцу. Обряд освячення пам’ятного меморіалу провів настоятель Свято-Троїцької парафії православної церкви України - священник Олексій Мельніченко.
Схиливши голови, хвилиною мовчання під супровід пісні «Плине кача» присутні вшанували Вадима Русинського, усіх наших земляків та українців, які віддали своє життя за спокій і мир на нашій землі. Та поклали квіти до встановленої меморіальної дошки Русинському Вадиму Вадимовичу.
Вадим Русинський загинув ще зовсім молодим, йому було лише 26 років. Він багато чого не встиг: не встиг одружитися, не встиг продовжити рід, не встиг насолодитися життям, не встиг, не встиг, не встиг… Та ми пам’ятатимемо його завжди, пам’ятатимемо його подвиг заради нас, закарбуємо його в історію нашого краю як Героя нашого часу!
Жити без світла нам зовсім не страшно. Нам страшно без сина, без тата, без брата! Без душевних розмов, без вечері разом, страшно без тих, кого поряд нема! Як пережить нам воєнні ці втрати, коли не можна обійняти, заговорить, поцілувати? Як важко весь час в боротьбі, пораненого друга прикривати і побратима нести у труні, важко писати: «Мила, поцілуй малого, бо я не знаю чи діждеш мене живого...»
Хвалімо Бога за те, що ми живі, й віддаймо шану нашому Герою!
Алла Нечепоренко
