Кукурудза. Сушити чи залишити у полі
Згідно з вимогами ДСТУ 4525:2006 «КУКУРУДЗА. Технічні умови», кукурудза всіх класів повинна бути у здоровому стані, не зіпріла та без теплового пошкодження під час сушіння; мати запах, властивий здоровому зерну (без затхлого, солодового, пліснявого, інших сторонніх запахів); колір, властивий здоровому зерну відповідного типу.
За згодою зернових складів, інших суб'єктів підприємницької діяльності вологість зерна та вміст зернової, смітної домішок у кукурудзі допускають вище граничних норм за можливості доведення такого зерна до показників якості, зазначених у таблиці 2 згаданого ДСТУ.
Згідно зі встановленими цим стандартом нормами, для зерна кукурудзи всіх класів вологість повинна бути не більше 15%. Гранична вологість, до якої повинне бути просушене зерно кукурудзи, залежно від напрямку використання становить не вище 15 і не нижче 12%.
Вологість – визначальний показник ефективної технології зберігання зерна в зерносховищах. За прийнятних умов зберігання зерна на зерносховищах його вологість не повинна бути вищою, ніж допустима.
Допустима вологість залежно від терміну зберігання зерна, %
|
Зерно |
Зберігання |
|
|
до 1 року |
більше 1 року |
|
|
Кукурудза |
13,5 |
12 |
Зерно, вологість якого перевищує критичну на 2-3%, починає швидко втрачати якісні показники.
Кукурудза є пізньостиглою культурою, її зерно повільно достигає і накопичує суху речовину залежно від технології вирощування та біологічних особливостей гібридів. Вважається, що у різних гібридів вміст сухої речовини досягає максимуму за вологості 22–35%, у подальшому зерно лише фізично випаровує вологу. Але для цього потрібні певні умови — температура повітря не нижче 10°С та його відносна вологість не вище 60%.
Саме на це розраховують, орієнтуючись на пізнє збирання кукурудзи, залишаючи її підсихати на полі. Але все це призводить до низки негативних наслідків, зокрема, зниження якості і втрат врожаю. У кожному конкретному випадку слід оцінювати фактичну погоду і довгострокові прогнози.
Існують науково обґрунтовані строки збирання гібридів кукурудзи після досягнення ними стану біологічної стиглості і придатності для комбайнового збирання. Тривалість збирання стиглого зерна не повинна перевищувати 15–18 діб, за подовження терміну втрати суттєво зростають і становлять понад 10%. До значних втрат призводить вилягання рослин, обвисання качанів, самовимолочування зерна, ураження його хворобами і шкідниками.
До недоліків зимового висушування кукурудзи на полі слід віднести:
- комбайну доведеться працювати по снігу й на морозі, що призведе до додаткових витрат пального;
- доведеться сушити зерно за мінусових температур, а відтак витрати палива на сушіння будуть більшими;
- зібране за мінусових температур зерно кукурудзи перед сушінням потрібно прогріти, через що зростають обсяги енергоносія та час сушіння;
- під час сушіння промороженого зерна з низькою температурою спостерігається його запарювання. Цей процес супроводжується зволоженням зернової маси, підвищенням її температури, погіршенням технологічних і насіннєвих властивостей зерна. Загартоване зерно має вигляд «скляного». При цьому різко знижується швидкість процесу висушування такого зерна, а також продуктивність зерносушарок, збільшується витрата палива;
- за однакових вологості і температури зерно кукурудзи дихає енергійніше, ніж зерно інших злаків. Це пояснюється його підвищеною гігроскопічністю через сильно розвинений зародок, маса якого становить 8 - 15% маси зернини або 1/9 її об'єму. Тому за вологості понад 16 % на качанах швидко розвиваються плісеневі гриби, особливо на качанах, не звільнених від обгорток. Вони активно розвиваються і виробляють дуже небезпечні речовини — мікотоксини. Таку зібрану кукурудзу продати або згодувати тваринам неможливо;
- проморожене зерно кукурудзи легко травмується та подрібнюється у процесі доробки;
- при зниженні середньодобової температури повітря до 5 – 6? інтенсивна вологовіддача практично припиняється. Тож на кожні 3 – 4% зниження вологи необхідно чекати від 10 до 20 діб. Найбільше падіння вологи зерна кукурудзи в полі спостерігається у жовтні та листопаді. Далі цей процес сповільнюється, а навесні зерно практично не втрачає вологу;
- пожнивні залишки кукурудзи, закладені у ґрунт навесні, набагато довше розкладатимуться, активно відбираючи азот у ґрунті.
Отже, орієнтуючись на пізнє збирання і повне підсихання зерна кукурудзи в полі взимку-навесні, необхідно насамперед встановити придатність конкретного гібрида для такого рішення, а саме: його вологовіддачу, стійкість до вилягання, ураження хворобами і шкідниками, самовимолочування качанів.
У разі пізнього збирання, потрапляння під заморозки і проморожування зерна, задля запобігання запарюванню чи загартуванню його сушіння має виконуватись за особливими режимами залежно від типу зерносушарки.
Звертаємо Вашу увагу, що ці рекомендації не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер.
