ЗАХОДИ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЗМЕНШИТИ ТРАВМУВАННЯ ЗЕРНА КУКУРУДЗИ
Кукурудза під час збирання та післязбиральної доробки зазнає різних ушкоджень внаслідок інтенсивної роботи машин і механізмів.
Через ушкодження зерно зазнає макро- і мікротравм, деформується залежно від збиральної вологості, стиглості та режиму роботи збиральних машин. Внаслідок сушіння воно може зазнавати теплових ушкоджень.
До факторів, які найбільшою мірою впливають під час збирання та післязбиральної обробки, належать стиглість і вологість зерна. Рівень ушкодження від машин і механізмів різко зростає, якщо зерно кукурудзи надто сухе або, навпаки, вологе. Виходячи з цього, рекомендовано проводити роботи з його дообробки за оптимальної вологості у межах 12–22%.
Вплив травм проявляється по-різному. Макротравми можуть мати як механічну природу внаслідок дії машин і механізмів, так і біологічну – у разі псування зерна шкідниками. Мікротравми діють залежно від місця ушкодження. Внаслідок макро- і мікротравм, внутрішніх тріщин збільшується подрібнення зернівки у процесі доробки, а відтак зменшується вихід готової продукції (борошна і круп). Ушкодження оболонки полегшує доступ шкідників і мікрофлори. Крім того, ушкоджене й уражене зерно кукурудзи в процесі зберігання інтенсивно дихає, підвищується схильність до самозігрівання і псування.
Свіжозібране зерно кукурудзи містить підвищену кількість вологи, органічні й мінеральні домішки, тому є нестійким об’єктом під час зберігання та потребує негайної доробки, яка включає такі операції, як очищення смітного зерна, його сушіння, вентилювання.
Теплове ушкодження виникає внаслідок швидкого сушіння, за якого волога випаровується нерівномірно із різних внутрішніх частин зерна. Частини стискаються, між ними виникають тріщини, але зовнішня оболонка залишається цілою. Під час сушіння кукурудзи застосовують здебільшого м’які температурні режими, не допускаючи нагрівання зерна вище 50? – призначеного на кормові цілі, 45? – для крохмале-патокового виробництва, 30…35? – для харчоконцентратного. За надто швидкого сушіння окремі частини зернини (ендосперм, зародок, оболонки) підсихають нерівномірно, що призводить до появи внутрішніх тріщин у зерні. М’які режими також застосовують для сушіння сирого, недостиглого зерна, адже за швидкого сушіння його зовнішні оболонки загартовуються, що різко знижує швидкість вологовіддачі. Вказані температурні режими сушіння зерна кукурудзи стосуються вітчизняних зерносушарок. При використанні зарубіжних сушарок режим встановлюють відповідно до їхніх експлуатаційних інструкцій.
Сушіння, особливо термічне, в зерносушарках має закінчуватись за певної вологості зерна залежно від напряму використання. Чинними нормами забороняється пересушувати зерно кукурудзи нижче встановлених стандартами значень. Відповідальність за пересушування несуть оператор, майстер сушіння і начальник виробничо-технологічної лабораторії. Після сушіння в зерносушарках зерно має високу температуру, тому його обов’язково охолоджують i лише після цього засипають у сховище. Температура, з якою допускається засипати зерно, не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більш як на 8-10°С.
З метою зменшення травмування і подрібнення зерна перед сушінням кукурудзи здійснюють такі заходи:
- скорочують кількість переміщень зерна до мінімуму;
- усі поверхні, що контактують із зерном, обшивають еластичним матеріалом (стінки бункерів, самопливи, норії тощо);
- знижують висоту і швидкість падіння зерна.
Вказані температурні режими сушіння зерна кукурудзи стосуються вітчизняних зерносушарок. За використання сушарок зарубіжних фірм режим встановлюють відповідно до їхніх інструкцій.
Повністю уникнути ушкоджень практично неможливо, оскільки у цих процесах задіяно машини й обладнання, які безпосередньо контактують із зернівкою кукурудзи. Але слід намагатися обмежувати і знижувати ушкодження до безпечних значень, аби не погіршити якість.
У процесі очищення також можливе збільшення вмісту насіння із макротравмами. Під час очищення слід витримувати оптимальні режими роботи зерносепараторів. Бажано не використовувати для зберігання кукурудзи висотні сховища, оскільки за їхнього завантаження відбувається значне подрібнення зерна. Практичним досвідом встановлено, що причиною макротравм здебільшого є не зерносепаратори, а норії, які переміщують зерно. Тому слід застосовувати тихохідні норії із робочими органами у вигляді пластикових ковшів. Для переміщення зерна кукурудзи слід уникати застосування шнекових передавальних механізмів, які значно травмують і подрібнюють зерно. Також потрібно обмежувати висоту падіння і швидкість руху кукурудзи у самоплинних трубах та під час розвантажувально-завантажувальних робіт.
Звертаємо увагу, що ці рекомендації не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер.
Державний інспектор відділу контролю
в сфері насінництва та розсадництва
Управління фітосанітарної безпеки
та фітосанітарних заходів на кордоні
головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Р. Кузняк
