Післязбиральна доробка соняшнику: поради фахівців Держпродспоживслужби в Київській області
Технологія післязбиральної обробки соняшнику має забезпечити:
? Повне завершення післязбирального дозрівання в умовах найбільш сприятливого проходження біохімічних перетворень і подальшого процесу зберігання.
? Запобігання погіршенню якісних показників соняшнику на всіх технологічних етапах.
Свіжозібрана маса соняшнику має неоднаковий фізико-механічний склад, містить основне насіння різної якості, органічні й мінеральні домішки. Особливо небажаним компонентом є органічні домішки, які складаються із залишків рослин основної культури і дикорослих видів – бур’янів. Органічні домішки значно вологіші за основне зерно, тому свіжозібрану масу потрібно негайно очистити, насамперед від грубих домішок рослинного походження – частинок стебел, листя, кошиків соняшнику тощо. Викликана сторонніми домішками інтенсифікація ферментативних процесів підвищення життєдіяльності мікроорганізмів часто стає причиною виникнення вогнищ саморозігрівання. Навіть мінімальна кількість часу зберігання зібраного соняшнику в умовах високої вологості і засміченості (вище рекомендованих норм) може призвести до масового самозігрівання і псування.
Очищення і сушіння соняшнику – найбільш відповідальні етапи післязбиральної доробки.
Первинне очищення
Мета первинного очищення полягає в тому, щоб не допустити додаткового зволоження соняшнику домішками вегетативної маси, вологість якої у 3-4 рази вища від вологості зерна.
Для первинного очищення використовуються повітряно-решетні ворохоочищувачі і сепаратори, які здатні відділяти крупні, дрібні та мінеральні домішки.
Свіжозібране насіння соняшнику, особливо з підвищеною вологістю, необхідно очищувати в міру надходження. Це дозволяє знизити вологість всієї його маси і підвищити стійкість при зберіганні.
Сухий соняшник після першого очищення придатний до більш тривалого зберігання.
Остаточне очищення насіння
Висушене насіння, насіння після первинного очищення потребує остаточного очищення від усіх типів домішок.
Для остаточного очищення застосовують повітряно-решетні сепаратори, бурати, трієри. При цьому використовують різні фізичні властивості соняшнику та домішок. У процесі очищення насіння застосовують три способи поділу:
- за розміром – на похилих решетах сепараторів із вібраційними, круговими та іншими способами руху;
- за магнітними властивостями – на магнітних сепараторах;
- за аеродинамічними властивостями – в acпipаційних каналах сепараторів і пневмосепаруючих машин.
Якість очищення характеризується ефективністю роботи або ефективністю просіювання очисних машин, яка дорівнює процентному співвідношенню виділених домішок до їх загальної кількості.
Активне вентилювання
Для зберігання соняшнику небажано використовувати приміщення без примусової вентиляції. Під час післязбирального дозрівання проходять процеси синтезу та гідролізу. Тривалість післязбирального дозрівання залежить від сорту, складу вороху, вихідної температури і вологості, швидкості проведення сушіння. Швидкість післязбирального дозрівання збільшується при продуванні соняшнику повітрям. Для вентилювання використовують бункери та зерносховища, обладнані засобами вентиляції. Для охолодження використовують атмосферне повітря, його проводять найчастіше в нічні години. Температура повітря має бути нижчою не менш ніж на 5 градусів порівняно з температурою соняшнику. Такий режим є особливо ефективним для охолодження свіжозібраного зерна. Також для охолодження соняшник пропускають через зерносушарки з відключеною зоною сушіння. Пропуск здійснюють у холодну пору року.
Сушіння
Сушать насіння соняшнику вологістю понад 12% відразу ж при надходженні його на зерносклади з доведенням до вологості 6 - 8%. Зерно вологістю менше 12% допускається тимчасово розміщувати у складах підлогового зберігання, оснащених установками для активного вентилювання зерна.
Жир, що міститься у зерні олійних, не в змозі зв’язувати й утримувати вологу так само, як це відбувається у білків та крохмалю. Крім того, на збереження насіння олійних культур значно впливає ступінь його очищення. Процес дихання цієї культури відбувається переважно завдяки жирам, які за окислення виділяють більше тепла, ніж вуглеводи. Самозігрівання різко знижує його якість. Основну увагу під час підготовки зерна олійних культур до зберігання слід приділяти доведенню його до оптимальної вологості.
За вмістом вологи свіжозібраний соняшник поділяють на категорії, залежно від яких і спрямовують його на доробку або зберігання. Насіння у сухому стані й середньої сухості закладають на зберігання, вологе – необхідно сушити або вентилювати, сире – тільки сушити.
При виборі температурного режиму сушіння необхідно обов’язково зважати на фізико-механічні та біохімічні особливості соняшнику, оскільки насінина соняшнику має своєрідну будову. У центральній частині насінини розміщене ядро, покрите щільною плодовою оболонкою – лушпинням. Між ядром і лушпинням є повітряний прошарок, що відіграє роль теплоізолятора і захищає ядро від високої температури. Завдяки цьому насінина соняшнику має порівняно високу термостійкість у процесі сушіння. Проте за надто швидкого сушіння під лушпинням накопичується значна кількість водяних парів, що призводить до розтріскування зовнішньої оболонки. Гранично допустима температура агента для сушіння насіння підвищеної вологості має бути дещо нижчою. За надто високої температури втрачається суха речовина, тому інтенсивність сушіння не має перевищувати певний температурний рівень залежно від вологості зерна.
Першочерговою умовою сушіння соняшнику є збереження кількості та якості олії, адже за високотемпературної обробки може відбутися як синтез, так і розпад олійних фракцій. За оптимального режиму сушіння вміст олії в насінні, як правило, збільшується. Соняшник після сушіння повинен бути охолоджений до температури, не вищої за атмосферне повітря більше, ніж на 10°С. Просушене та охолоджене в сушарці зерно розміщують у зерносховищах, оснащених установками для активного вентилювання з метою додаткового охолодження.
Зберігання
Зберігання олійних культур є складнішим порівняно зі зберіганням зерна злакових. Соняшник розміщують та зберігають у чистих, сухих, без сторонніх запахів, не заражених шкідниками зерна зерносховищах відповідно до санітарних правил і умов зберігання, затверджених в установленому порядку в Україні. Найбільш прийнятною для довготривлого зберігання вважається вологість не більше 7% і температура зберігання в межах 10 градусів Цельсія.
Соняшник найкраще зберігати у спеціально обладнаних силосах, де зручно проводити контроль за станом маси зерна та здійснювати необхідні технологічні заходи, зокрема активне вентилювання. Якщо соняшник зберігають великими масивами в силосах – треба заповнювати не весь силос, а залишати кілька вільних метрів висоти силосу. Необхідно вирівнювати конуси в силосах. Волога й тепло нагромаджуються в конусах через міграцію вологи. Це може спричинити утворення кірки й псування, а також зараження соняшнику комахами. Контроль температури і вологості також має здійснюватися частіше, ніж для інших видів зерна.
Насіння соняшнику має схильність до самозігрівання. Чим вищим є насип у сховищі, тим швидше відбувається цей процес і тим складніше його проконтролювати. Оптимально висота насипаного зерна в зерноскладах підлогового зберігання не повинна бути вищою 3-3,5 м.
Наголошуємо і на тому, що за всіма технологічними процесами необхідно встановити чіткий лабораторний контроль. Це дасть змогу ефективно здійснювати заходи післязбиральної доробки зерна, які забезбечать збереження якісних показників соняшнику.
Звертаємо увагу, що ці рекомендації не є нормативно-правовими актами, а мають лише інформаційний характер.
Державний інспектор відділу контролю
в сфері насінництва та розсадництва
Управління фітосанітарної безпеки
та фітосанітарних заходів на кордоні
Головного управління Держпродспоживслужби
в Київській області Р. Кузняк
