Якісне розслідування нещасних випадків – шлях до ефективної роботи з їх профілактики
Відділ профілактики страхових випадків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області провів аналіз страхових випадків за показником «основна причина настання», які внесені до підсистеми NVPZ Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. У порядку надання методичної допомоги надається аналітичний матеріал для ознайомлення та використання в подальшій роботі.
За даними аналізу страхових нещасних випадків (без урахування ГПЗ на COVID-19 медпрацівників), що сталися в суб’єктів господарювання Київської області впродовж 10 років за період з 1 січня по 30 червня (півріччя), основною причиною настання нещасних випадків визнано «невиконання вимог інструкцій з охорони праці» (код 25.2). Ця конкретно визначена в Класифікаторі причина із року в рік стабільно посідає перше місце. Так, у 2012 році за цією причиною у першому півріччі травмовано 18% працівників від загальній кількості потерпілих осіб; у 2013 році – 16%; у 2014 – 23%; у 2015 – 21%; у 2016 – 13%; у 2017 – 21%; у 2018 – 28%; у 2019 – 31%; у 2020 – 30%; у 2021 – 46%; у 2022 році – 23 відсотки.
Зазначена аналітика, на наш погляд, свідчить про неякісне, поверхневе розслідування (з’ясування) обставин нещасних випадків, а встановлення причин їх настання має тенденційних характер, коли члени комісій прагнуть звинувачувати в травмі самих потерпілих. Результати таких розслідувань не дають можливості якісно планувати та здійснювати ефективні заходи з профілактики страхових випадків для запобігання настанню подібних нещасних випадків, зводять нанівець саму суть розслідування, оскільки не досягається головна його ціль – встановлення об’єктивної причини (основної).
Чому такі висновки?
Основна причина – це та, в результаті безпосередньої дії якої і стався нещасний випадок. Усі інші причини, які безпосередньо не викликають настання нещасного випадку, але можуть сприяти або навіть наближати момент його настання, ускладнювати наслідки, – є другорядними або супутніми причинами. Супутніми причинами, хоч вони і є важливими, не можна заміняти і затіняти основну причину.
Працівник під час виконання трудових обов’язків перебуває під впливом виробничого середовища, у якому він знаходиться, під впливом дії різного роду засобів виробництва і, відповідно, можливим впливом небезпечних та/або шкідливих виробничих факторів або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, перебуває під зобов’язанням дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, технологічних регламентів, інструкцій тощо.
Згідно з вимогами пункту 33 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 (далі – Порядок № 337), комісія (спеціальна комісія) зобов’язана, зокрема: визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; визначити обладнання, устаткування, машини, механізми, транспортні засоби, експлуатація яких призвела до настання нещасного випадку.
Таким чином, залежно від конкретної ситуації комісії з розслідування необхідно дослідити (з’ясувати):
-
технічний стан засобів виробництва (будівель і споруд, машин і механізмів, виробничого обладнання та устаткування), стан виробничого середовища в робочій зоні і на робочому місці (за результатами проведеної атестації), їх вплив на працівника, можливий причинно-наслідковий зв’язок із настанням нещасного випадку;
-
наявний (фактичний) технологічний процес, під час якого стався нещасний випадок, його відповідність або невідповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Основна причина настання нещасного випадку повинна встановлюватись на основі вимог нормативно-правових актів з охорони праці, експлуатаційної і технологічної документації щодо засобів виробництва, використання яких призвело до настання нещасного випадку, а також стосовно тих видів робіт і технологічних операцій, які здійснювались потерпілим працівником.
Щодо формулювання причини «невиконання вимог інструкцій з охорони праці» необхідно врахувати таке:
1. Інструкція з охорони праці є нормативно-правовим актом з охорони праці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимоги з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на всіх робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства, будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням роботодавця чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.
2. Інструкції розробляються на основі нормативно-правових актів з охорони праці, технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів устаткування, що використовується на підприємстві (п.3, п.4 розділу І Положення про розробку інструкцій з охорони праці, НПАОП 0.00-4.12-05).
3. Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми, регламенти, положення, інструкції та інші документи, обов’язкові для виконання (стаття 27 Закону України «Про охорону праці»). Сучасні нормативно-правові акти з охорони праці орієнтуються на дотримання вимог експлуатаційної та ремонтної документації.
Таким чином, інструкція з охорони праці повинна містити вимоги безпеки, що передбачені нормативно-правовими актами з охорони праці, технологічною, експлуатаційною та ремонтною документацією. Якщо інструкція з охорони праці розроблена без урахування вищезазначеного, то така інструкція є неякісною або недосконалою. У Класифікаторі причин, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії (додаток 9 Порядку № 337), міститься код причини 16 – «неякісне розроблення, недосконалість інструкцій з охорони праці або їх відсутність».
Класифікатор причин не бере до уваги відсутність експлуатаційної та ремонтної документації, оскільки завод-виробник в обов’язковому порядку повинен забезпечити наявність цієї документації у споживача.
Якщо під час розслідування відсутнє посилання на нормативно-правовий акт з охорони праці, експлуатаційну або технологічну документацію, то немає і можливості оцінити якість інструкції з охорони праці, яка за визначенням стосується до нещасного випадку.
Поширена думка: навіщо витрачати час на вивчення нормативно-правових актів з охорони праці, експлуатаційної або технологічної документації, якщо під час розслідування нещасного випадку можна обмежитись відповідною інструкцію з охорони праці, – є хибною, оскільки з’являється тенденція пріоритету інструкції з охорони праці над державними, галузевими і міжгалузевими нормативно-правовими актами з охорони праці, експлуатаційною або технологічною документацією.
Зазвичай інструкція з охороною праці за професією чи видом роботи не містить організаційно-технічних заходів щодо запобігання порушенням, а має лише настанови, як правильно виконувати ті чи інші кроки, та низку формулювань із заборони виконання певних небезпечних дій за виробничим (технологічним) процесом.
Отже, чим ґрунтовніше й об’єктивніше комісія (спеціальна комісія) проведе розслідування нещасного випадку і максимально точно з’ясує обставини його настання, тим менша ймовірність помилок у визначенні причин, насамперед основної, і більше гарантій правильності прийнятого рішення в заходах із попередження виробничого травматизму.
